Василь Гакман – футболіст, який у минулому сезоні досягнув
чи не найбільшого прогресу серед усіх гравців «Буковини». За попередній рік він
перетворився із того, хто вимушено закриває проблемну позицію, на одного з
кращих правих захисників Другої ліги. Декілька потраплянь до символічної
збірної туру – яскраве підтвердження цих слів.
У інтерв’ю пресслужбі «Буковини» Василь Гакман розповів про шлях до основи «жовто-чорних», свої футбольні амбіції та про очікування від нового сезону.
ПРО ПОЧАТОК ФУТБОЛЬНОЇ КАР’ЄРИ ТА ДЕБЮТ ЗА«БУКОВИНУ»
-
Якими були твої перші кроки у футболі?
- Я починав грати у футбол, як і багато хто – бігали з
м’ячем разом із друзями у моєму рідному селі Коритному. Десь у 12-13 років
почав тренуватись у ФК «Банилів». Мій перший тренер – Сергій Миколайович
Гамаль. Згодом мене запросили до футбольної школи «Буковина» і я вже виступав
за команду U-15 у ДЮФЛ України. Поступово, невеликими
кроками я дійшов до головної команди нашої області – ФСК «Буковина», за яку
дебютував у 17 років.
- У дитинстві мріяв грати за Буковину?
- Коли був малим,
навіть не знав, що є така команда, як «Буковина». Але одного разу тато привів
мене на футбол. Тоді у Чернівцях «Буковина» грала кубковий матч із київським
«Арсеналом» (1/8 фіналу Кубку України, 26 жовтня 2011 року, – ред.). Чернівчани
поступились із рахунком 0:2, а мені дуже запам'ятався Степан Маковійчук.
Уболівальники кричали: «Стьопа, Стьопа!». Він виділявся з-поміж інших – хоч
невисокий, але стрибучий, прудкий. Тоді я взагалі не міг уявити, що через
декілька років буду грати у клубі з такою історією, а Степан Маковійчук буде
моїм тренером. Але так вийшло, що із часом, із працею потрапив сюди…
- І зіграв за «Буковину» вже 50 офіційних матчів. Це
багато чи мало, на твою думку?
- Я думаю, що для
21-річного футболіста зіграти 50 матчів – це вже непоганий результат і якийсь
плюс для мене. Ігрова практика – це завжди добре. Кожен футболіст хоче брати
участь у матчі, а не сидіти на лаві запасних. І щоби тебе помітили, треба
грати.
- Ти дебютував у основі «Буковини» 9 липня 2017 року у
виїзному матчі Кубку України проти СК «Дніпро-1». На жаль, чернівецький клуб
тоді поступився із рахунком 0:5. Пригадуєш ту гру?
- Добре пам'ятаю цей
матч. Тоді команду тренував Юрій Крафт. Так сталось, що я лише підписав
контракт із «Буковиною» за десять днів до цього поєдинку. Ми поїхали в Дніпро і
Юрій Рудольфович сказав, що я вийду в старті. Чесно кажучи, спочатку не
повірив. Ми вийшли на «Дніпро-Арену» – це взагалі космос! Я зіграв 88 хвилин на
позиції центрфорварда. Мав один момент за рахунку 0:1, але пробив вище воріт.
Фактично це взагалі був єдиний момент у «Буковини» за весь матч. Хоча грали ми
непогано. Просто матч почався із автоголу і так понеслось вже.
- У тому матчі за «Дніпро-1» грали чимало тодішніх і
майбутніх зірок українського футболу…
- Так, наприклад, Супряга. Але на той час я ще нічого не чув про нього. Про Кравченка, звичайно, добре знав, що це відомий футболіст. Про Польового, який нам, до речі зі штрафного забив, як і Кравченко. Це дуже сильні у футбольному плані гравці. Коли я виходив на поле, дивився на цих людей і думав, що в казку потрапив.
ПРО ТЕ, ЯК ІЗ НАПАДНИКА ПЕРЕКВАЛІФІКУВАВСЯ У ПРАВОГО
ЗАХИСНИКА
-
У юнацькому та молодіжному футболі ти був нападником. Як сталось, що ти
опинився у захисті?
- Ми грали у фінальній частині чемпіонату U-19
і наш правий захисник захворів, у нього була висока температура. А я тоді
частенько виходив праворуч у півзахисті. Тренер сказав мені: «Ти закриєш
позицію правого захисника». Я відіграв два матчі на цій позиції, а потім мене
знову повернули ближче до нападу. Проте вже в іграх за «Буковину», у сезоні
2019/20, я сидів на лаві запасних в одному з матчів і вже на 11-ій хвилині
червону картку отримав Крашневський. Я вийшов на поле на позицію правого
латераля, закривав усю бровку. І відтоді я граю саме праворуч в обороні.
Уже звик до цієї
позиції, можна навіть сказати, що вона рідна для мене. У нас така тактика, що
багато часу проводжу на чужій половині поля. Але на цій позиції треба багато
бігати – і вперед, і назад. А це трохи важко.
- На когось рівняєшся із відомих правих захисників?
- Серед футболістів,
які грають в Українській Прем'єр-лізі, це, безумовно, Додо. Він дуже швидкий,
постійно приймає м'яча вперед, постійно грає вперед, у нього мінімальний
відсоток браку за матч. Це топ-футболіст. І ще Караваєв дуже сильний гравець,
зараз на Євро-2020 він гарно себе показав.
А якщо із гравців іноземних чемпіонатів, то дуже подобається Дані Карвахаль з «Реалу». Він і фізично дуже сильний, і психологія в нього на найвищому рівні. Карвахаль постійно бігає вперед-назад, не знаю, звідки в нього стільки сил. Це просто феноменальний, космічний рівень.
.jpg)
ПРО АМБІЦІЇ,
ПРОПОЗИЦІЇ ВІД ІНШИХ КЛУБІВ ТА ТЕ, НАД ЧИМ ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ
- Уявімо, що перед тобою стоїть вибір: всю кар'єру
провести в «Буковині» і стати легендою клубу або за першої ліпшої нагоди
спробувати свої сили у більш статусній команді. Що ти б обрав?
- Я вважаю, що в
рідну команду завжди можна повернутися. А якщо є шанс піти на суттєве
підвищення, потрібно його використовувати, щоб рости у професійному плані. Не
думаю, що варто зациклюватись на одній команді. Треба постійно старатись
покращувати свою гру. Крім того, росте молоде покоління футболістів, які
зможуть, наприклад, мене чи когось іншого з часом замінити. А я, у свою чергу,
маю вже показувати результат і рухатись вперед.
- Які твої футбольні амбіції?
- Хочу вирости в
хорошого футболіста, завжди прогресувати і ніколи не зупинятись на досягнутому.
- У кінці попереднього чемпіонату ти декілька разів
потрапляв до символічної збірної туру Другої ліги. Приємно, коли відзначають
твою роботу?
- Так, звичайно.
Потрапити у збірну туру – це вже прогрес, тому що після цього футбольні люди
помічають тебе. За гравцем починають більше слідкувати. Те, що я декілька разів
увійшов до збірної туру – це великий плюс для мене.
- Після стабільної гри у весняній частині сезону тобі
надходили пропозиції з інших клубів?
- Особисто мені ніхто
не телефонував. Але головний тренер казав, що декілька клубів до нього
дзвонили, цікавились мною. Проте він відповідав їм, що розраховує на мене і
хоче, щоб я залишився і прогресував у «Буковині». Зі свого боку і я бачу, що з
таким тренерським штабом, який зараз працює в нашому клубі, і з такими
партнерами, точно можна прогресувати і досягати високих цілей.
- На твою думку, чи готова «Буковина» наразі боротися за
вихід до Першої ліги?
- Я скажу так: кожен
футболіст, який зараз перебуває в команді, гратиме в кожному матчі на перемогу
і боротиметься до кінця, який би рахунок не був. Тут завжди була і буде така
мета: футбольний клуб «Буковина» не зважає на суперника і щонайменше в домашніх
іграх нікого не відпустить.
- Ти із тих футболістів, які боряться в кожному епізоді,
не поступаються та діють самовіддано. Звідки така зарядженість на боротьбу та
гру до останнього?
- Коли я граю, то
віддаюсь повністю. Після матчу я хочу бути, в першу чергу, перед собою чесним.
Наприклад, ми програли гру, але я маю відверто сказати собі, що зробив усе, що
міг. Тоді я можу спокійно йти відпочивати, відновлюватися. А грати у пів ноги я
не люблю. Завжди іду до кінця і не вмію поступатись.
- Під час матчів та і поза футбольним полем ти часто
спілкуєшся із партнером по захисту Борисом Орловським. Схоже, ви непогано
зігрались?
- Він мені дуже
допомагає. Борис багато де пограв, багато чого знає і я стараюсь використовувати
на полі те, що він мені говорить, дослухатись його. Він набагато досвідченіший
за мене і краще знає різні футбольні нюанси. Я переконаний, що треба
дослухатись до порад старших партнерів. Ну і, звичайно, виконувати те, що
говорить тренер.
- Переглядаєш відеозаписи матчів «Буковини», щоб
проаналізувати свої дії?
- Так, звичайно. У
мене може бути навіть таке, що гра лише закінчилась, я приходжу додому, вмикаю
телевізор і одразу переглядаю, що я неправильно зробив. Але іноді буває, що
немає настрою і дивлюсь запис матчу через два-три дні.
- Над чим, на твою думку, тобі потрібно, в першу чергу,
попрацювати?
- Однозначно, над
технікою. Над мисленням, над передачами. Багато є над чим працювати. І завжди
буде. Як казав Андрій Ярмоленко: «Якщо ти думаєш, що всього досягнув, то можна
вже закінчувати із футболом».
- А які твої найсильніші якості?
- Думаю, відбір. Хоча
це трохи парадоксально звучить, адже починав як нападник. Також чи є в мене
сили, чи немає – я постійно виконую забігання, підключаюсь до атак. А потім
швидко намагаюсь повернутись в оборону. Інколи буває, що вже геть виснажений,
але якось ноги самі біжать.
.jpg)
ПРО
ОДНОФАМІЛЬЦЯ-ЛЕГЕНДУ «БУКОВИНИ» ТА ЛЮБОВ ДО МАДРИДСЬКОГО «РЕАЛУ»
- Багато із досвідчених уболівальників часто припускають,
що ти – родич легенди «Буковини» Івана Гакмана, який у 70-80-их роках минулого
століття зіграв за чернівчан понад 300 матчів. Давай раз і назавжди поставимо
крапку в цій історії.
- Мене багато хто
також про це запитував: «Ваня Гакман – це твій родич, батько чи дід?». Ми – просто
однофамільці, більше нічого не можу сказати. Я навіть з ним не знайомий
особисто. Хоча, звичайно, знаю, про те, що Іван Гакман – видатний футболіст
«Буковини».
- Із дописів на твоїх сторінках у соцмережах, можна
зробити висновок, що ти фанат мадридського «Реалу». Чому саме цей клуб?
- Почав уболівати за «Реал», тому що за мадридців грав Кріштіану Роналду. Це легенда світового футболу, який своїм прикладом показує всім футболістам, як треба ставитись до своєї справи. Це людина з великої букви, тому я почав уболівати за «Реал». І продовжую досі вболівати, хоча Роналду вже не в Мадриді.
ПРО ОЧІКУВАННЯ ВІД
НОВОГО СЕЗОНУ ТА ПІДГОТОВКУ ДО ЧЕМПІОНАТУ
- Які твої очікування від нового сезону у Другій лізі?
- Звичайно, вже
хочеться взяти участь в офіційних матчах. Футболісти не дуже люблять
тренувальні збори і хочуть грати. Щодо очікувань – важливо вдало почати сезон.
Хочеться, щоб зберігалась наша структура гри, щоб не били м'яча куди-небудь, а
грали через пас. Тому що і вболівальникам це подобається, і ми не любимо
переходити на лонгболли.
- Із нового сезону у Другій лізі збільшується кількість
учасників, відповідно буде більше матчів, більше виїздів і т. д. Яка твоя думка
щодо цього?
- Більше матчів – це
на краще. Тому що буде більше ігрової практики, більше побачимо команд, хто як
грає. Цікаво буде пограти із клубами, які увійшли до Другої ліги із
аматорського чемпіонату, подивитись на їхній рівень. Наприклад, у львівських
«Карпатах», які тренує Тлумак, багато відомих футболістів. Хочеться пограти
проти таких виконавців, як, наприклад, Кожанов.
- Як триває підготовка «Буковини» до початку чемпіонату?
- Зараз нам дуже
важко, адже на тренуваннях потрібно переборювати втому і працювати. У нас часто
по два заняття в день, крім того зараз сильна спека. Але ми це перетерпимо і
потім в сезоні нам буде легше. Якщо ми будемо зараз віддаватися наповну, то під
час чемпіонату зможемо показати себе якнайкраще.
У Євгена
Володимировича – європейський підхід до тренувань, більшість вправ – із
м'ячами. Навіть бігова робота – із м'ячами. Для футболістів – це набагато
приємніше, ніж просто бігати. Але є й такі інтенсивні по темпу вправи, що,
інколи жартуємо, що легше було б крос пробігти.
- І насамкінець маєш можливість звернутися до
вболівальників «Буковини».
- У Чернівцях чимало
відданих вболівальників, які люблять команду і будуть підтримувати «Буковину»,
не дивлячись на результати. Я закликаю ходити на стадіон, тому що кожен
футболіст, який виходитиме на поле, буде битись за команду і за вболівальників.
Коли трибуни женуть вперед, навіть на 97-ій хвилині можна бігти і не відчувати
втоми. Велика різниця – грати на порожньому стадіоні і грати, коли тебе
підтримують віддані фанати. Від себе можу запевнити, що ми будемо боротися в
кожному матчі, будемо виходити і грати в футбол.