15 березня «Буковина» офіційно оголосила про підписання досвідченого півзахисника Олександра Васильєва, який протягом останніх двох років виступав у прем’єр-ліговому «Чорноморці». У своєму першому інтерв’ю у статусі гравця чернівецького клубу опорний півзахисник, який покликаний стати важливим елементом «жовто-чорного» механізму у центрі поля, поділися деталями переходу до «Буковини», першими враженнями від міста та нової команди, а також розповів про свої амбіції та цілі у складі чернівчан.
- Олександре, вітаємо тебе у Чернівцях! Як відбувся твій трансфер до «Буковини»?
- Зі мною зв’язалося керівництво «Буковини». Ми добре поспілкувалися. Я порадився зі своєю сім’єю і одразу з великим задоволенням прийняв запрошення стати частиною цього клубу. Я дуже щасливий продовжити свою кар’єру у «Буковині».
- Пригадай, коли взагалі вперше виник такий варіант?
- До мене зателефонували буквально декілька днів тому. Все відбулося дуже швидко, перемовини пройшли легко – і ось я вже тут, у Чернівцях.
- Що саме у пропозиції «Буковини» тебе найбільше зацікавило і, так би мовити, схилило шальки терезів до того, щоб прийняти цю пропозицію?
- Звичайно, я знав про цю команду, багато про неї чув. Знав також те, що у «Буковини» рік тому з’явився амбітний інвестор, людина, яка «загорілася» футболом та захотіла створити потужну команду у Чернівцях. «Буковина» - це дуже цікавий та амбітний проєкт. Я бачу, як команда розвивається і впевнений, що надалі лише прогресуватиме.
- Попередні два роки, за виключенням, можливо, минулої осені, ти був одним з ключових гравців одеського «Чорноморця». Чому закінчилась ваша співпраця?
- У мене ще був контракт до літа, але команду очолив новий тренер (Олександр Бабич, - прим. ред.). Я зрозумів, що він на мене не розраховує, а я, звісно, хотів грати в основному складі. Ми поспілкувалися з керівництвом клубу і вирішили припинити співпрацю за взаємною згодою сторін. Основна причина мого відходу з «Чорноморця» - я хотів отримувати ігрову практику, тому вирішив змінити клубну прописку і розпочав пошуки нового для себе клубу.
- Який епізод твоєї кар'єри у «Чорноморці» можеш назвати найбільш пам'ятним? Можливо, чудовий гол зі штрафного у ворота «Полісся» чи, може, щось інше?
- Період своєї кар’єри, який я провів у «Чорноморці», був дуже позитивний для мене, багато хорошого запам’яталося. Це і вихід до півфіналу Кубка України у попередньому сезоні, і голи у футболці «моряків». З теплотою згадую цей відрізок своєї кар’єри у «Чорноморці», багато чому навчився тут і взяв багато позитивного для себе. Можливо, цей етап у складі одеського клубу став найкращим у моїй кар’єрі. Але це поки що (усміхається).
- Розкажи нашим вболівальникам, на якій позиції тобі найкомфортніше грати і які позиції ти можеш за потреби закрити?
- Моя основна позиція – це центральний півзахисник оборонного плану. Але я грав і у центрі захисту у тому ж «Чорноморці», також маю досвід виступів на позиції атакувального півзахисника. Для мене немає проблеми «закрити» декілька позицій. Головне – стабільно грати. Саме це для мене найголовніше.
- За «Буковину» грають одразу декілька твоїх колишніх партнерів по «Чорноморцю» та ФК «Львів». Назви їх, а також розкажи, чи радився з кимось із них перед переходом до нашого клубу?
- Я добре знайомий з Богданом Бойчуком, Данилом Голубом та Родіоном Плаксою. З ними ми перетиналися у «Чорноморці». А з часів моїх виступів за ФК «Львів» знаю Андрія Буська, Івана Пономаренка. Та й загалом знайомий також і з іншими хлопцями, як-от Максим Лопирьонок, з яким ми були в дублі «Дніпра». Так, радився перед переходом з Іваном Пономаренком, також мені писав Богдан Бойчук. Всі вони позитивно відгукувалися про «Буковину».
- Ти лише прибув до Чернівців. Які твої перші враження від міста і від клубу?
- Так, я тільки приїхав, тому, чесно кажучи, саме зараз ще не було можливості прогулятися містом. Але раніше я був вже у Чернівцях. У перші дні повномасштабного вторгнення ми приїхали сюди і декілька місяців проживали у Чернівцях. На той момент моя родина перебувала у Києві, а я був у Львові. Чомусь у перший день вирішили поїхати саме до Чернівців. Як і всі, ми були розгублені, на знали що робити… Ось так і вирішили зустрітися всі разом вже у Чернівцях. Тут були знайомі, зокрема, і футбольні люди, які допомагали нам з житлом. Це цікаве, не дуже велике місто, компактне і комфортне для життя. Мені тут все подобається. Перші враження від клубу дуже позитивні. Взагалі тут підхід до роботи в усіх сферах на найвищому рівні. Я б навіть сказав на рівні Прем’єр-ліги. Зі мною на постійному зв’язку і керівництво клубу, і лікарі, і адміністративний штаб, і тренери. Всі мені допомагають. Я знаю, що у будь-який момент я можу зателефонувати потрібним людям з клубу, щось запитати чи попросити допомогу.
- За «Буковину» ти гратимеш під 73 номером. Поясни свій вибір.
- Я завжди стараюся обирати такі ігрові номери, які для мене щось означають. Деякі номери, які мені подобаються, уже були зайняті. Цифра 73 – це рік народження мого батька. Я вже грав під цим номером, мені подобається. Сподіваюся, що цей номер стане для мене щасливим.
- Батько – це особлива людина у твоєму житті?
- Так, звісно, особлива. Він завжди дивиться мої матчі, переживає, щось підказує. Та й моя сім’я теж слідкує за матчами, переживає завжди за мене. Це мої найголовніші вболівальники. Намагаюся робити все для того, щоб вони були щасливі і тішилися моєю грою.
- Які твої амбіції та цілі у футболці «Буковини»?
- Перемагати у кожному матчі. Я бачу, які хороші футболісти зібралися у «Буковині» і який тут потужний склад. Звісно, ми хочемо вийти до Прем’єр-ліги і будемо робити все для того, щоб виконати це завдання. Сподіваюся, що нам вдасться досягти всіх поставлених цілей. «Буковина» на це заслуговує.
