Майбутній виїзний матч «Буковини» із запорізьким «Металургом» буде не рядовим для центрального півзахисника нашої команди Єгора Шалфєєва. Запоріжжя – рідне місто Єгора, і ще минулого сезону 76-й номер «жовто-чорних» боровся з «Металургом» за вихід до Прем'єр-ліги. Перед матчем в Умані Єгор Шалфєєв відповів на кілька питань пресслужби «Буковини».
- Єгоре, останній матч «Буковини» проти «Гірника-Спорт» ти пропускав через перебір карток. Багато футболістів зазначають, що зi сторони тяжко спостерігати за діями своїх партнерів. Ти не є винятком?
- Завжди важче тим хлопцям, що виходять на поле. Мені ж хотілося просто передати їм свої емоції, додати їм сил та певної жаги до перемоги.
- Чи були такі моменти, коли ловив себе на думці, що зіграв би на полі якось інакше?
- Так, було й таке (посміхається). Хотілося щось підказати в деяких ситуаціях, але від тебе все одно нічого не залежить. За досягнення результату борються гравці, яким довірив вийти на поле тренерський штаб.
- У Кременчуці ти отримав четверту жовту картку у 19 матчах. Як сам вважаєш, ти – жорсткий гравець?
- Моя позиція центрального півзахисника, в принципі, передбачає контактну гру з суперником. Потрібно багато працювати у відборі, а без жорсткості в єдиноборствах ніяк не обійтись. На полі завжди потрібно виконувати те, що вимагає головний тренер. Це стосується як атакуючих дій, так і захисних.
- Нічиї в двох останніх матчах - це просто збіг обставин чи хтось матиме рацію, говорячи про невеличку ігрову кризу?
- У нас немає нiякої кризи – це абсолютно точно! Останні локальні невдачі - це просто футбол, у якому трапляється всяке. У кожному матчі ми граємо лише на перемогу. В останній грі, впевнений, усі наші вболівальники бачили, як ми постійно бiгли вперед, намагалися забити переможний гол.
- Сьогоднішній «Металург» – гарний суперник для того, щоб повернутися на переможний шлях? Все ж таки команда на другому етапі чемпіонату поки що лише програє.
- Не лише у матчі з «Металургом», а й у будь-якому іншому, ми зобов'язані грати лише на перемогу. Перед нами стоять серйозні завдання і цього сезону, і наступного. «Металург» – це для мене рідна команда, але зараз вона має великі проблеми. Клуб покинули багато сильних гравців, і зараз це зовсім інша команда навіть у порівнянні з тією, що була рік тому, коли я там грав. Однак зараз ми не звертаємо на це увагу і готуємось до майбутнього матчу з повною самовіддачею.
– «Металург» останніх років асоціювався з ім'ям головного тренера команди Володимира Микитина. Що можеш сказати про нього?
– Цей тренер зробив для мене дуже багато. Я працював із ним три роки у «Металургу», і чимало – у молодіжній команді «Зорі». Я багато чому навчився у Володимира Микитина.
- Єгоре, ти вже кілька місяців знаходишся у «Буковині». Повнiстю адаптувався до нової команди?
- Так, звичайно. Я й до переходу до «Буковини» знав особисто багатьох хлопців, із кимось познайомився вже тут. Жодних проблем з адаптацією у мене не виникло.
